У 1885 році на кошти поміщика Є. Духовського була зведена перша кам’яна будівля школи в с. Новий Мерчик. Отже в цьому році Новомерчицькій школі виповнюється 170 років!

   Як вона починалася - наша школа? Хто були перші вчителі? Чим жив учнівський колектив? З жодної книжки про це не дізнаєшся. Тому учні і вчителі нашої школи взялися за власне дослідження.

 

І частина

Дореволюційна школа

Грамотній людині і в лісі світло,

а невченому – і серед степу ніч

Народне прислів’я

 

   Любов до освіти з давніх давен була властива українцям, вони принесли її в слобідські степи разом з іншими схильностями і здібностями.

   З 1828 року Російська Православна церква починає систематично займатися створенням навчальних закладів. Для цього приймається Статут парафіяльних училищ. І-класні парафіяльні школи існували у селах і волостях. До цих народних училищ приймали дітей всіх верств населення, не залежно від статі, не молодше 8 років. Плата за навчання не вимагалася. Серед вчителів було багато осіб духовного стану.

   Існували такі типи парафіяльних шкіл: школи грамоти (однорічні), однокласні (2-3 роки навчання) і двокласні (4-5 років навчання).  В цих школах дітей селян та інших «нижчих» верств населення навчали елементарної грамоти.

   Основну увагу приділяли Закону Божому, церковнослов’янському читанню і церковним співам. З російської мови в арифметики школи давали недостатні знання — учні виходили з них майже неписьменними. Більшість шкіл не мала пристосованих приміщень та необхідного навчального обладнання. В 1844 році парафіяльні школи дістали назву  («церковно-приходські»). Відомостей про наявність такої школи при Покровській церкві (с.Новий Мерчик) знайти не вдалося.

   Після відміни кріпосного права в Російській імперії була проведена земська реформа, у відповідності з якою на рівні губерній та повітів були створені всестанові виборчі органи - земства.  Протягом наступних 60 років вони відіграли помітну роль у вирішенні різноманітних соціальних проблем місцевого рівня.

Земства відкривали школи і бібліотеки, лікарні і медпункти, будували  мости і дороги, створювали різні господарські структури. Ось так з’явилося поняття земська школа.

​

Довідка

​

Земські школи — загальноосвітні школи в дореволюційній Росії, які відкривалися і утримувалися земствами в сільській місцевості.

 

 

 

   З 1872 року Євген Михайлович Духовський стає власником земель Старого і Нового Мерчика. Характерними ознаками його діяльності стають не лише прогресивні нововведення в галузі господарської діяльності та будівництва, а й соціальний захист своїх робітників, заняття доброчинністю. Серед таких добродійних справ   - відкриття і повне утримання початкових шкіл-училищ в Новому Мерчику і в Старому Мерчику.

   У 1872 році у Росії було проведено нову шкільну реформу, за якою всі початкові школи були реорганізовані в загальноосвітні початкові народні училища. В цей час започатковано і цілий ряд земських шкіл у селах повіту, зокрема в Новому Мерчику це відбулося в 1881році.

   Школа тоді мала назву народного училища, яке було відкрито  21 березня 1881 року. Мета відкриття: навчити дітей читати, писати, рахувати. Якою  вона була спочатку невідомо, та вже у 1885 році побудовано приміщення на кошти поміщика Євгена Духовського (Новий Мерчик входив до його економії).

 

​

 

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

   На будівництво затрачено 1800 карбованців. Будували школу всім селом. Вона була кам’яна,  серед селянських хаток височила білою красунею. Сучасним був і дизайн: пофарбовані досить великі вікна, двері, у кімнатах дерев’яна підлога. Була тільки одна класна кімната (10,5×9,5×4,5 висота), передня, кухня, учительська і  прибудовані дерев’яні сіни.

   Місце для майбутньої школи обиралося з любов’ю. Недалеко був ставок, та будівля школи - вище рівня води - красувалася на вигонному майданчику, тому будівлі не загрожувало підтоплення. «Школа знаходиться на 18 сажень від церкви, 141 від кладовища…» – читаємо у тогочасному документі. Біля школи знаходилося дві крамниці з дрібними товарами.

   Був у Мерчику і невеликий шинок, але у 1891 році його зачинили, про що з задоволенням повідомляв вчитель Яків Насєдкін. «Школа існує на гроші, які виділяють селяни (це 360 крб.) та попечительки школи пані Духовської (кожен рік вона жертвує 100 крб.), а земство виділяє 40 крб. Всього:500 крб.».

· Платня вчителю – 300 крб.

· Платня законовчителю – 76 крб.

· На опалення та освітлення – 50 крб.

· На ремонт – 15 крб.

· На навчальні посібники – 22 крб.

· На утримання сторожа – 24 крб.

​

   Навчали дітей 2 чоловіки: вчитель і законовчитель. Як видно з документу, законовчитель одержував 76 крб. на рік: 36 крб. від громади, 40 крб. від земства. Вчитель отримував 300 крб за рік від пана Духовського.

   Велися уроки російською мовою, тому навчатися було важко. Взагалі, рівень  грамотності у Валківському повіті був низьким – на кожного письменного припадала сотня неписьменних, в селах панувала темнота і відсталість. Газети і журнали   отримували лише багаті люди та поодинокі вчителі, серед яких, до речі, був і вчитель Яків Насєдкін, який працював у селі  Новий Мерчик у 1892 році...